Вчені вперше визначили швидкість обертання чорної діри
Астрономам вперше вдалося виміряти швидкість обертання надмасивної чорної діри. Розміри цього дивного об'єкта вражають уяву. Тільки уявіть собі сферу, діаметр якої у вісім разів більше відстані від Землі до Місяця. При цьому вона обертається так швидко, що її поверхня рухається практично зі швидкістю світла, а неймовірна гравітація тягне за собою навколишній простір на багато мільйонів кілометрів. Учені використовували космічні рентгенівські телескопи NuSTAR і XMM-Newton для спостереження за центральною областю спіральної галактики NGC 1365, розташованої в 56 мільйонах світлових років від Землі. NuSTAR призначений для пошуку джерел рентгенівського випромінювання високої енергії, в той час як XMM-Newton налаштований на випромінювання меншої енергії.
Астрономам вперше вдалося виміряти швидкість обертання надмасивної чорної діри. Розміри цього дивного об'єкта вражають уяву. Тільки уявіть собі сферу, діаметр якої у вісім разів більше відстані від Землі до Місяця. При цьому вона обертається так швидко, що її поверхня рухається практично зі швидкістю світла, а неймовірна гравітація тягне за собою навколишній простір на багато мільйонів кілометрів. Учені використовували космічні рентгенівські телескопи NuSTAR і XMM-Newton для спостереження за центральною областю спіральної галактики NGC 1365, розташованої в 56 мільйонах світлових років від Землі. NuSTAR призначений для пошуку джерел рентгенівського випромінювання високої енергії, в той час як XMM-Newton налаштований на випромінювання меншої енергії. До цих пір вимірюванню швидкості обертання чорних дірок заважали навколишні хмари газу. Але, об'єднавши силу двох телескопів, дослідники змогли попрацювати з більш широким спектром рентгенівського випромінювання і заглянути всередину центрального ядра. Гравітація і обертання чорної діри створює навколо нього гігантський аккреційний диск. На його внутрішньому кордоні знаходиться так званий горизонт подій. Вся матерія, яка перетинає цю уявну лінію, назавжди зникає в дірі. При цьому тертя в цій області створює потужне рентгенівське випромінювання, яке і допомогло ведучому автору дослідження Гвідо Різаліті (Guido Risaliti) і його колегам з Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики (CfA) точно визначити цю межу.
Крім цього за спектром випромінювання в прикордонній області аккреционного диска, а також в гігантських джетів, які викидаються з центру чорної діри, фахівці змогли точно розрахувати її масу і швидкість обертання. Як повідомляється в статті, опублікованій в журналі Nature, кутова швидкість чорної діри становить більше 80% від швидкості світла. Тобто вона обертається близько до межі, позначеного теорією відносності Ейнштейна. Робота американських дослідників відкриває нові можливості у вивченні інших чорних дір. Тому найближчим часом можна чекати нових досліджень у цій області.
